EPOS 2020: Методи лікування гострого риносинуситу (ГРС)

Гострий риносинусит, включаючи застуду та рецидивуючий ГРС у дорослих та дітей

ГБРС — гострий бактеріальний риносинусит; ІНКС — інтраназальні кортикостероїди.

Епідеміологія

У EPOS2012 був запропонований поділ ГРС на вірусний ГРС (застуду), поствірусний ГРС та ГБРС (гострий бактеріальний риносинусит). Впродовж останнього десятиріччя дослідження проводилися з використанням цієї класифікації. У недавній голландській статті з використанням опитувальника GA2LEN був виявлений рівень поширення у 18% (17-21%) симптомів, що вказують на поствірусний ГРС у трьох різних містах Нідерландів(38). ГБРС – це рідкісне захворювання з частотою поширення вірусного ГРС (застуди) 0,5-2%(2, 39). РГРС визначається як ≥ 4 епізоди в рік із безсимптомними інтервалами(40-43). Кожен епізод повинен відповідати критеріям гострого поствірусного (або бактеріального) риносинуситу. Координаційна група EPOS2020 рекомендує мати хоча б один діагноз поствірусного ГРС, підтверджений за допомогою ендоскопії та/або КТ-сканування, перш ніж розглядати діагноз РГРС.

Сприятливі фактори для ГРС та РГРС

Сприятливі фактори для ГРС оцінюються досить рідко. Є деякі ознаки того, що анатомічні порушення можуть провокувати розвиток рецидивуючого гострого риносинуситу (РГРС)(44-47). Активне і пасивне куріння провокує розвиток ГРС, і є деякі свідчення того, що супутнє хронічне захворювання може збільшити ймовірність розвитку ГРС після зараження грипом.

Інші потенційні фактори, такі як алергія і ГЕРХ (гастроезофагеальна рефлюксна хвороба), очевидно, не провокують розвиток ГРС.