Назальні деконгестанти: обмеження застосування

При легких формах ГРВІ лікування як дорослих, так і дітей, як правило, обмежується призначенням симптоматичних засобів. Риніт - найбільш часта клінічна форма ГРВІ - запалення слизової оболонки порожнини носа. Застосування місцевих судинозвужувальних препаратів (назальних деконгестантів) не тільки покращує самопочуття, але і попереджає розвиток можливих ускладнень. При цьому їх застосування,як і будь-яких інших має свої обмеження

Похідні нафазолина

У педіатричній практиці використовують переважно місцеві деконгестантів. При цьому в останні роки при ГРВІ практично не застосовують препарати, що містять адреналін та ефедрин, а перевагу віддають імідазолінам, до яких відносяться такі препарати, як оксиметазолин, ксилометазолин, тетризолін, інданазолін і нафазолин [1]. Однак, незважаючи на подібний механізм дії, дані лікарські засоби мають суттєві відмінності, які і визначають їх клінічну ефективність.

Похідні нафазолина, тетризоліну і інданазолін характеризують нетривалістю судинозвужувального ефекту (не більше 4-6 год), що вимагає більш частого їх використання - до 4 разів на добу. Встановлено, що серед всіх назальних деконгестантов ці препарати мають найбільшу токсичну дію на клітини миготливого епітелію слизової оболонки носа. Необхідно відзначити, що в ряді країн похідні нафазоліна не рекомендовані для використання в педіатричній практиці.

Ксилометазолин

До назальний деконгестантів середньої тривалості дії (до 8-10 год) відносяться похідні ксилометазоліну. Ці препарати не рекомендовано застосовувати у дітей віком до 2 років. У дітей у віці від 2 до 12 років може бути використаний 0,05% розчин ксилометазоліну, а старше 12 років - 0,1% розчин. З огляду на тривалість дії даних лікарських засобів, кратність їх застосування не повинна перевищувати трьох разів на добу.

Тривале і надмірне використання похідних ксилометазоліна може супроводжуватися головним болем, викликаної сегментарним спазмом судин головного мозку. Однак системні побічні ефекти цих препаратів не знайшли наукового підтвердження і, швидше за все, можуть бути обумовлені постійним і вираженим утрудненням носового дихання, яке викликає медикаментозну залежність [2]. Протипоказаннями до застосування ксилометазоліну являються гіперчутливість, сухий і хронічний риніт, глаукома, захворювання серцево-судинної системи.

Комбіновані препарати

Ксилометазолин + декспантенол

Комбінацію ксилометазоліну та декспантенола в формі спрею можна застосовувати у дітей старше 6 років, дитячі форми препарата - з 2 років. Ксилометазолин полегшує носове дихання, зменшує набряк і покращуючи виведення виділень з носа, а декспантенол захищає шари епітелію від пересихання і сприяє заживленню ран. Протипоказаннями до застосування є сухе запалення слизової оболонки носа (rhinitis sicca), гострі захворювання серцево-судинної системи, гіпертиреоз, закритокутова глаукома, стани після трансфеноїдальних операцій.

До складу препарату входить бензалконію хлорид, тому його не слід призначати пацієнтам з підвищеною чутливістю до даної речовини.

Порушення режиму дозування

При порушенні режиму дозування місцевих сидинозвужуючих препаратів може розвинутися медикаментозний риніт, який клінічно проявляється повторної гіперемією і набряком слизової оболонки носа з порушенням носового дихання і закладеності, незважаючи на проведену терапію. Дане ускладнення частіше розвивається при використанні препаратів короткої дії. При тривалому і безконтрольному застосуванні місцевих деконгестантів можливий розвиток атрофії слизової оболонки носа.

Порушення рекомендованого режиму дозування (підвищення разової дози або частоти використання) можуть привести до передозування препарату з розвитком серйозних патологічних станів аж до пригнічення ЦНС, гіпотермії і розвитку коми.

Слід також пам'ятати про неприпустимість використання місцевих судинозвужувальних засобів одночасно з прийомом трициклічних антидепресантів (амітриптилін, кломипрамин і ін.) або інгібіторів МАО (метроліндол і ін.) в зв'язку з високим ризиком розвитку небажаних явищ [1].

За формою випуску розрізняють деконгестантів в формі крапель і спрею. Перевагу слід віддавати назальним деконгестантам у формі спрею, оскільки ця лікарська форма більш зручна в використанні. Спрей забезпечує рівномірне зрошення слізової оболонки носа і точне дозування препарату, що знижує ризик передозування і розвитку побічних ефектів. Як правило, використання спреїв дозволене у дітей старше 2 років.