Логотип ZdravoE

Цереброваскулярні захворювання

Цереброваскулярні захворювання належать до найбільш розповсюджених неінфекційних захворювань і найбільш поширених захворювань нервової системи, а їх найнебезпечніша форма – гостре порушення мозкового кровообігу (ГПМК) – зустрічається частіше, ніж гострий інфаркт міокарду.

Цереброваскулярні захворювання: патофізіологія

У здорової людини судини досить еластичні, щоб адекватно реагувати на дію внутрішніх (наприклад, фізичні або емоційні навантаження) і зовнішніх (різку зміну температури повітря) факторів, при необхідності вчасно звужуватися або розширюватися.

При наявності атеросклерозу, гіпертонії і ряду інших патологій просвіт судин патологічно зменшується. Це призводить до постійного (хронічного) або різкого (гострого) недоліку харчування кров’ю певних органів і тканин. Якщо звужені судини головного мозку, то спостерігається його кисневе голодування, яке може призвести до повної втрати певних функцій (рухової, мовленнєвої, зорової, слухової тощо).

Звуження просвіту судин найчастіше спостерігається при атеросклерозі.

Механізм виникнення цієї патології, в свою чергу, тісно пов’язаний із способом життя і особливостями раціону конкретної людини. При атеросклерозі спостерігається відкладення холестеринових сполук на внутрішніх стінках артерій, вен і дрібних капілярів. У результаті цього формуються атеросклеротичні бляшки, що закупорюють судини і викликають зменшення їх діаметру. Звужені судини гірше виконують свої функції, кров потрапляє в головний мозок в недостатній кількості. Це в свою чергу призводить до появи головних болів, запаморочення, втрати пам’яті і т. д.

До основних причин цієї патології відносять :генетичні фактори, зайва вага і ожиріння, незбалансований раціон.

Тривожні прояви

При хронічному (тривалому) перебігу патології спостерігається поступове наростання ознак, починаючи від загального нездужання і головний біль і закінчуючи серйозними неврологічними розладами. Якщо розташувати всі можливі при звуженні судин головного мозку симптоми за ступенем тяжкості і часу появи, то список буде виглядати таким чином:

  • Втома, слабкість, загальне нездужання.
  • Головний біль.
  • Запаморочення.
  • Надмірна дратівливість.
  • Почуття постійного підйому настрою, підвищена психомотороная збудливість.
  • Образливість, плаксивість.
  • Забудькуватість, короткочасні втрати пам’яті.
  • Зміна ходи.
  • Часті позиви до сечовипускання.
  • Серйозні проблеми з почуттям рівноваги.

Гостре порушення мозкового кровообігу

Можливий також різкий розвиток симптомів звуження судин в головному мозку. Це пов’язано з гострим характером перебігу захворювання і фактично являє собою безпосередню причину інсульту з характерними для нього ознаками. Часто також гостра форма патології зустрічається разом з інфарктом міокарда. У ряді випадків швидке звуження судин може призвести до раптової смерті пацієнта протягом трьох діб після розвитку патології.

Щоб уникнути розвитку гострого порушення мозкового кровообігу в першу чергу лікар оцінює фізичні дані хворого. Він проводить аналіз його функціонування нервової системи, вивчає можливі зміни в цій сфері, оцінює характер і роботу серцево-судинної системи.

В якості основного інструментального методу використовується ультразвукове дуплексне ангіосканування судин. Вона необхідна для вивчення прохідності артерій, вен і капілярів, для оцінки їх анатомії, характеру і швидкості течії крові. В якості додаткових методів діагностики також призначають комп’ютерну томографію. Дані види обстежень найбільш точно характеризують стан судин, дозволяють виявити звуження, тромбоутворення або аневризми (розширення).

Оцінивши результати обстежень лікар-невропатолог встановлює діагноз, призначає лікування та пояснює пацієнту ризик розвитку ускладнень та правила профілактики ускладнень.

Лікарям добре відомо, які саме розлади спричиняють цереброваскулярні захворювання. Це перш за все порушення мозкового кровообігу. Нині його можна швидко виявляти й надати ефективну допомогу. Але для цього пацієнтові потрібен не конвеєр вузьких спеціалістів у поліклініці, а сфокусований на проблемі та конкретному хворому індивідуальний підхід.