Cклад:
діюча речовина: risperidone;
1 таблетка містить рисперидону 1 мг, 2 мг, 3 мг, 4 мг;
допоміжні речовини: лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію крохмальгліколят (тип А), тальк, магнію стеарат;
оболонка таблетки: опадрай II 31F58914 білий, барвники ─ жовтий захід FCF (Е 110) для оболонки таблетки 2 мг; хіноліновий жовтий (Е 104) для оболонки таблеток 3 мг і 4 мг, індигокармін ( Е 132) для оболонки таблеток 4 мг.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A X08.
Клінічні характеристики.
Показання.
Купірування гострих нападів та тривала підтримуюча терапія:
- гострої та хронічної шизофренії (включаючи перший епізод психозу) та інших психотичних розладів із продуктивною (галюцинації, марення, розлади мислення, ворожість, підозрілість) та негативною (загальмованість емоцій, емоційна та соціальна відчуженість, убогість мовлення) симптоматикою;
- афективних розладів при шизофренії (тривога, страх, депресія);
- порушень поведінки у пацієнтів із деменцією при прояві симптомів агресивності (спалахи гніву, фізичне насильство), поведінкових порушень (ажитація, марення) або психічних симптомів;
- розладів поведінки у випадках, якщо агресивна або деструктивна поведінка (імпульсивність, аутоагресія) є провідною у клінічній картині хвороби;
- для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до активної субстанції або до інших компонентів препарату.
Спосіб застосування та дози.
Шизофренія
Дорослі.
Таблетки Риссету® приймають 1 або 2 рази на добу.
Розпочинати прийом препарату слід з дози 2 мг/добу. На 2–й день дозу можна збільшити до 4 мг/добу. У подальшому дозу можна залишити без змін, або при необхідності скоригувати відповідно до ситуації. У більшості пацієнтів терапевтичний ефект проявляють добові дози 4 або 6 мг. Деякі пацієнти можуть потребувати повільнішої титрувальної фази, у цьому випадку призначають нижчі значення початкової і підтримувальної дози.
Дози понад 10 мг/добу зазвичай не ефективніші за менші дози, але можуть збільшувати ризик виникнення екстрапірамідних симптомів. Безпечність доз понад 16 мг/добу не оцінювалася, тому такі дози не рекомендується застосовувати.
Пацієнти літнього віку.
Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 2 рази на добу. Потім дозу при необхідності індивідуально коригують, додаючи за 1 раз по 0,5 мг 2 рази на добу, але не більше 1–2 мг 2 рази на добу.
Педіатрична популяція.
Дітям, хворим на шизофренію, Риссет® не призначають в зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності застосування.
Маніакальні епізоди при біполярному розладі
Дорослі.
Риссет® призначають 1 раз на добу, розпочинаючи з дози 2 мг або 3 мг. При відповідних показаннях дозу коригують з інтервалами не менше 24 годин зі збільшенням дози на 1 мг/добу за раз. Для індивідуальної оптимізації ефективності та переносимості пацієнтами препарат Риссет® можна призначати гнучкими дозами у діапазоні 1–6 мг/добу. Дози Риссету® понад 6 мг на добу серед пацієнтів із маніакальними епізодами не досліджувалися.
Як будь–яке симптоматичне лікування, постійний прийом препарату вимагає регулярної оцінки та обґрунтування.
Пацієнти літнього віку.
Рекомендується початкова доза 0,5 мг 2 рази на добу. Подальшу індивідуальну корекцію здійснюють збільшенням дози за 1 раз на 0,5 мг 2 рази над добу до 1–2 мг 2 рази на добу. Оскільки клінічний досвід лікування пацієнтів літнього віку обмежений, препарат слід застосовувати з обережністю.
Педіатрична популяція.
Риссет® не призначають дітям із біполярною манією через відсутність даних щодо ефективності застосування.
Стійка агресія серед пацієнтів із деменцією
Рекомендована початкова доза становить 0,25 мг 2 рази на добу. При необхідності цю дозу можна індивідуально коригувати, збільшуючи за 1 раз на 0,25 мг 2 рази на добу, але не частіше, ніж 1 раз на добу. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на добу, однак деякі пацієнти можуть потребувати дози до 1 мг 2 рази на добу.
Розлади поведінки у випадках, якщо агресивна або деструктивна поведінка (імпульсивність, аутоагресія) є провідною у клінічній картині хвороби;
Діти та підлітки віком від 5 до 18 років.
Препарат Риссет® призначає дитячий невролог або підлітковий психіатр, або лікар з досвідом лікування кондиктивного розладу у дітей та підлітків. Пацієнтам з масою тіла ≥ 50 кг рекомендується початкова доза 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності цю дозу можна індивідуально коригувати, збільшуючи за 1 раз на 0,5 мг 1 раз на добу, але не частіше ніж 1 раз на добу. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 1 мг 1 раз на добу. При цьому одним пацієнтам може бути достатньою доза 0,5 мг 1 раз на добу, а іншим вимагатися 1,5 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з масою тіла < 50 кг рекомендується початкова доза 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності цю дозу можна індивідуально коригувати, збільшуючи за 1 раз на 0,25 мг 1 раз на добу, але не частіше, ніж 1 раз на добу. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг 1 раз на добу. При цьому одним пацієнтам може бути достатньою доза 0,25 мг 1 раз на добу, а іншим ─ 0,75 мг 1 раз на добу.
Як будь–яке симптоматичне лікування, постійний прийом препарату вимагає регулярної оцінки та обґрунтування.
Риссет® не рекомендується застосовувати дітям віком до 5 років через відсутність досвіду лікування зазначеного розладу у цій віковій групі.
Ниркова та печінкова недостатність
Порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок, у пацієнтів із нирковою недостатністю знижена здатність виведення активної антипсихотичної фракції препарату. У пацієнтів з ослабленою функцією печінки зростають плазмові концентрації вільної фракції рисперидону.
Незалежно від показань, для пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю необхідно наполовину зменшити початкову та подальші коригувальні дози, а також повільніше проводити титрування дози. Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 2 рази на добу. При необхідності цю дозу можна індивідуально коригувати, збільшуючи з 0,5 мг 2 рази на добу до 1–2 мг 2 рази на добу.
Застосування Риссету® цим групам пацієнтів вимагає обережності.
Спосіб прийому
Риссет® призначений для перорального застосування. Їжа не впливає на всмоктування рисперидону.
При закінченні лікування рекомендується поступово зменшувати дози. Після раптового прийому високих доз антипсихотичних медикаментів описувалися поодинокі випадки гострих симптомів відміни, у тому числі нудота, блювання, підвищене потовиділення та безсоння. Також можливе відновлення психотичних симптомів і повідомлялося про випадки неконтрольованих рухів (зокрема, акатизія, дистонія та дискінезія).
Перехід з інших антипсихотичних препаратів
При медичній потребі рекомендується поступове припинення попереднього лікування і одночасний початок терапії Риссетом®. Разом з тим, при медичній потребі при переведенні пацієнтів із лікування депо формами антипсихотичних засобів рекомендується замість чергової запланованої ін'єкції розпочати терапію Риссетом®. Також необхідно періодично оцінювати потребу у подальшому застосуванні протипаркінсонних препаратів (якщо такі вже приймаються пацієнтом).
При необхідності призначення рисперидону у дозі 0,25 мг застосовують препарат у необхідному дозуванні або лікарській формі.
Побічні реакції.
Найчастіше повідомлялося про наступні небажані реакції (частота ≥10 %): паркінсонізм, головний біль та безсоння.
За частотою виникнення побічні реакції розподілені на наступні групи: дуже поширені (≥1/10), поширені (≥1/100 <1/10), непоширені (≥1/1000 <1/100), рідкі (≥1/10000 <1/1000), дуже рідкі (<1/10000) і невідомо (отримані дані клінічних випробувань не дозволяють здійснити оцінку).
У кожній частотній групі небажані ефекти розташовані у порядку зменшення серйозності.
Лабораторні дослідження
Поширені: збільшення пролактину кровіa, збільшення ваги.
Непоширені: збільшення інтервалу QT на кардіограмі, збільшення глюкози крові, підвищення рівня аланінамінотранферази, аспартатамінотранферази, зменшення кількості лейкоцитів, збільшення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів, зниження гемоглобіну та гематокриту, збільшення креатинфосфокінази крові.
Рідкі: зниження температури тіла.
З боку серцево–судинної системи
Поширені: тахікардія.
Непоширені: атріовентрикулярна блокада, блокада лівої або правої гілки пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, пальпітація, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи.
Невідомо: тромбоемболія венc.
З боку крові та лімфатичної системи
Непоширені: анемія, тромбоцитопенія (включаючи зниження кількості або зниження утворення тромбоцитів).
Рідкі: гранулоцитопенія.
Невідомо: агранулоцитоз.
З боку нервової системи
Дуже поширені: паркінсонізмb, головний біль, летаргія.
Поширені: акатизіяb, запаморочення, треморb, дистоніяb, сонливість, седативний ефект, загальмованість, дискінезія b.
Непоширені: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, синкопе, депресивний стан свідомості, інсульт, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, ортостатичне запаморочення, розлади рівноваги, пізня дискінезія, розлади мови, анормальна координація, гіпестезія.
Рідкі: злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярний розлад, ішемія головного мозку, розлади рухів.
З боку органа зору
Поширені: нечіткість зору.
Непоширені: кон'юнктивіт, виділення з очей, гіперемія очей, набряк повік, сухість очей, закочування очей, посилене сльозовиділення, фотофобія, кірка по краю повіки.
Рідкі: зниження гостроти зору, глаукома.
З боку органа слуху
Непоширені: біль у вухах, шум або дзвін у вухах.
З боку дихальної системи
Поширені: задишка, носова кровотеча, кашель, гіперемія носа, біль у глотці та гортані, ринорея, закладеність носа.
Непоширені: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застійна пневмонія, розлад дихання, хрипи, гіперемія дихальних шляхів, дисфонія.
Рідкі: синдром нічного апное, гіпервентиляція.
З боку травного тракту
Поширені: блювання, діарея, запор, нудота, абдомінальний дискомфорт або біль, диспепсія, сухість у роті, гіперсекреція слини.
Рідкі: жовтяниця.
Непоширені: дисфагія, гастрит, нетримання калу, каловий конкремент.
Рідкі: кишкова непрохідність, панкреатит, набряк губ, хейліт.
З боку сечовидільної системи
Поширені: енурез.
Непоширені: дизурія, нетримання сечі, полакіурія.
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Поширені: еритема, папульозні, генералізовані, макулопапульозні висипи.
Непоширені: ангіоневротичний набряк, виразки шкіри, запалення шкіри, свербіж, акне, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз.
Рідкі: лупа.
З боку кістково–м'язової системи
Поширені: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках.
Непоширені: слабкість м'язів, міалгія, біль у шиї, набряк суглобів, порушення постави, скутість суглобів, біль у м'язах та кістках грудної клітки, рабдоміоліз.
Рідкі: гострий некроз скелетних м'язів.
Ендокринні порушення
Рідкі: порушення секреції антидіуретичного гормона, гіперпролактинемія.
З боку метаболізму
Поширені: збільшення або зниження апетиту.
Непоширені: анорексія, полідипсія.
Дуже рідкі: діабетичний кетоацидоз.
Невідомо: водна інтоксикація.
Інфекції та інвазії
Поширені: пневмонія, грип, бронхіт, назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.
Непоширені: синусит, вірусні інфекції, інфекції вуха, тонзиліт, целюліт, середній отит, очні інфекції, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз, трахеобронхіт, бронхопневмонія.
Рідкі: хронічний середній отит.
Загальні розлади
Поширені: гіпертермія, підвищена втомлюваність, периферичний набряк, нездужання, астенія, біль у грудній клітці.
Непоширені: набряк обличчя, порушення ходи, порушення чутливості, неповороткість, грипозний стан, спрага, дискомфорт у грудній клітці, озноб, в'ялість.
Рідкі: генералізований набряк, гіпотермія, синдром медикаментозної відміни, периферичні набряки.
З боку імунної системи
Непоширені: гіперчутливість.
Рідкі: підвищена чутливість до лікарських засобів.
Невідомо: анафілактичні реакції.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Непоширені: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, ретроградна еякуляція, галакторея, гінекомастія, нерегулярна менструація, піхвові виділення, збільшення молочних залоз.
Невідомо: приапізм.
Психічні порушення
Дуже поширені: безсоння.
Поширені: тривожність, ажитація, розлади сну.
Непоширені: сплутаність свідомості, манія, зниження лібідо, збудження, апатія, нервозність.
Рідкі: аноргазмія, притупленість емоцій.
a У певних випадках гіперпролактинемія може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї, галактореї.
b Можливі наступні екстрапірамідні порушення: паркінсонізм (збільшена секреція слини, тугорухомість скелетних м'язів, паркінсонізм, посилене слиновиділення, ригідність на зразок «зубчастого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маска обличчя, напруженість м'язів, акінезія, ригідність потилиці, ригідність м'язів, паркінсонова хода і порушення глабелярного рефлексу), акатизія (акатизія, збудженість, гіперкінезія та синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, м'язові судоми, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Дистонія може проявлятися власне дистонією, м'язовими спазмами, гіпертонією, кривошиєю, самовільними скороченнями м'язів, скороченням м'язів, тонічним блефароспазмом, рухами очного яблука, паралічем язика, спазмом обличчя, спазмом гортані, міотонією, опістотонусом, ротоглоточним спазмом, вигином тулуба у бік більшого скорочення м'язів, спазмом язика та тризмом. Під тремором мається на увазі власне тремор і паркінсонний тремор у стані спокою. Варто зазначити, що наводиться більш широкий спектр симптомів, які необов'язково мають екстрапірамідну природу.
с Для антипсихотичних препаратів повідомлялося про випадки тромбоемолії вен, включаючи випадки емболії легеневих судин та випадки тромбозу глибоких вен. Частота виникнення невідома.
Додаткова інформація щодо окремих популяцій пацієнтів
Нижче наведені небажані медикаментозні реакції, про які серед пацієнтів літнього віку з деменцією та у педіатричних групах повідомлялося з більш високою частотою, ніж серед дорослих.
Пацієнти літнього віку з деменцією.
У клінічних випробуваннях серед пацієнтів літнього віку з деменцією небажані фармакологічні реакції у формі минучого ішемічного нападу та інсульту повідомлялися із частотою відповідно 1,4 % та 1,5 %. Крім того, серед пацієнтів літнього віку з деменцією про наведені нижче небажані побічні дії повідомлялося з частотою ≥ 5 % або щонайменше вдвічі частіше, ніж у популяції дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, сонливість та кашель.
Пацієнти педіатричної групи.
Серед пацієнтів педіатричної групи (віком від 5 до 17 років) про наведені нижче небажані побічні дії у клінічних випробуваннях повідомлялося з частотою ≥ 5 % або щонайменше вдвічі частіше, ніж у популяції дорослих пацієнтів: в'ялість/седативний ефект, підвищена втомлюваність, головний біль, посилення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, гіперемія носа, біль у животі, запаморочення, кашель, гарячка, тремор, діарея та енурез.
Передозування.
Симптоми
Загалом повідомлялося про ознаки та симптоми, які були викликані посиленим проявом вже відомих фармакологічних ефектів Риссету®. Серед них сонливість та седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія та екстрапірамідні симптоми. При передозуванні повідомлялося про збільшення інтервалу QT і конвульсії. Про тріпотіння–мерехтіння шлуночків повідомлялося для комбінованого передозування рисперидону з пароксетином.
У випадку гострого передозування необхідно перевірити можливість прийому кількох препаратів.
Лікування
Для забезпечення достатньої оксигенації та вентиляції слід звільнити і підтримувати прохідність дихальних шляхів. Якщо препарат прийнято не більш ніж півгодини тому, слід провести промивання шлунка (якщо постраждалий втратив свідомість, після інтубації) і застосувати активоване вугілля з проносним засобом. Одразу розпочинають серцево–судинний моніторинг із постійним кардіографічним моніторингом для виявлення можливої аритмії.
Риссет® не має специфічного антидоту. Таким чином слід застосовувати відповідні підтримувальні заходи. Артеріальну гіпотензію або судинний колапс лікують відповідними заходами, зокрема внутрішньовенними рідинами або симпатоміметичними препаратами. У разі гострих екстрапірамідних симптомів хворому призначають антихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійне медичне спостереження і моніторинг до моменту, коли пацієнт одужає.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Немає досвіду застосування препарату вагітним жінкам. Згідно з даними постмаркетингового нагляду застосування препарату у III триместрі вагітності було пов'язано з минучими екстрапірамідними симптомами у новонароджених дітей. Це, відповідно, вказує на необхідність ретельного моніторингу новонароджених. Таким чином, Риссет® без крайньої потреби не слід застосовувати у період вагітності.
Годування груддю.
Рисперидон та 9–гідроксирисперидон проникає у грудне молоко. Отже, жінкам, які приймають Риссет®, слід припинити годування груддю.
Діти.
Досвід застосування препарату у лікуванні асоціальних проявів та інших порушень поведінки дітям віком до 5 років обмежений.
Дітям із кондуктивним розладом призначати Риссет® лише після ретельного вивчення фізико–соціальних причин агресивної поведінки, наприклад, біль чи невідповідність вимогам оточення.
Через можливий вплив на здатність до навчання у цій популяції необхідний ретельний моніторинг седативного ефекту препарату. Час прийому Риссету® необхідно вибрати таким чином, щоб оптимізувати вплив седативного ефекту на здатність концентрації уваги дітей та підлітків.
Лікування препаратом пов'язували із помірним збільшенням ваги тіла та індексу маси тіла (ІМТ).
Виявлені у довготривалих відкритих продовжених дослідженнях зміни фізичного розвитку не виходили за межі очікуваних вікових норм. Вплив тривалого лікування Риссетом® на статевий та фізичний розвиток достатнім чином не досліджений.
Через потенційні ефекти тривалої гіперпролактинемії на фізичний та статевий розвиток дітей і підлітків необхідні регулярні клінічні оцінки ендокринологічного стану, що включають дані про зріст, вагу тіла, оцінку статевого розвитку, моніторинг перебігу менструальних циклів та інших потенційних пролактинових ефектів.
Під час лікування рисперидоном необхідні регулярні обстеження екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів.
Специфічні рекомендації щодо дозування дітям див. у розділі «Спосіб застосування та дози».
Особливості застосування.
Пацієнти літнього віку з деменцією.
Метааналіз 17 випробувань атипічних антипсихотичних засобів у контрольованих умовах (також і рисперидону) виявив підвищену, порівняно з плацебо, летальність серед пацієнтів літнього віку із деменцією при їх лікуванні активними препаратами. Випробування рисперидону у цій популяції за схемою «плацебо–контроль» виявив ризик летального наслідку у групі рисперидону 4,0 % порівняно з 3,1 % у групі плацебо. Середній вік (діапазон) пацієнтів з летальним наслідком становив 86 років (67–100).
Одночасне застосування з фуросемідом.
У випробуваннях рисперидону за схемою «плацебо–контроль» серед пацієнтів літнього віку з деменцією вищий ризик летального наслідку спостерігався при одночасному застосуванні фуросеміду з рисперидоном (7,3 %; середній вік 89 років, діапазон 75–97), порівняно з пацієнтами, які лікувалися тільки рисперидоном (3,1 %; середній вік 84 роки, діапазон 70–96) або фуросемідом (4,1 %; середній вік 80 років, діапазон 67–90). Зростання летальності пацієнтів на комбінації фуросемід плюс рисперидон спостерігалося у двох з чотирьох випробувань. Одночасний прийом рисперидону разом з іншими сечогінними (головним чином низькодозові тіазидні діуретики) не був пов'язаний із подібними змінами.
Патофізіологічні механізми подібних змін не виявлені та були відсутні закономірності причин цих летальних випадків. Тому необхідна обережність і призначати лікування необхідно лише після ретельного вивчення потенційних ризиків та терапевтичних переваг таких комбінацій або супутнього прийому з іншими сильними діуретиками.
Серед пацієнтів, які приймали разом із рисперидоном інші діуретики, ризик летального наслідку не збільшувався. Незалежно від лікування загальним фактором ризику летального наслідку є дегідратація, що вимагає ретельної її профілактики серед пацієнтів літнього віку з деменцією.
Цереброваскулярні небажані реакції (ЦВПД).
Рисперидон слід застосовувати з обережністю серед пацієнтів із факторами ризику інсульту.
Ризик ЦВПД достовірно вищий у пацієнтів із деменцією змішаного або васкулярного типу, ніж у хворих на деменцію Альцгеймера. Тому пацієнтів із деменцією іншого типу (не Альцгеймера) не рекомендується лікувати Риссетом®.
Лікарю слід оцінити ризики та терапевтичні переваги застосування рисперидону серед пацієнтів літнього віку із деменцією, враховуючи прогностичні фактори ризику інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та їх оточення необхідно попередити про необхідність термінового повідомлення симптомів і ознак потенційних ЦВПД, зокрема про раптову слабкість або оніміння обличчя, рук чи ніг, порушення мови чи зору. У цьому випадку терміново розглядають усі терапевтичні варіанти, включаючи припинення прийому препарату.
При стійкій агресії у пацієнтів із деменцією Альцгеймера Риссет® призначений лише для короткочасного застосування для доповнення нефармакологічних заходів при їх неефективності або обмеженості за умови відсутності потенційної небезпеки для самого пацієнта чи його оточення.
Необхідна регулярна переоцінка стану пацієнтів і обґрунтування потреби у подальшому лікуванні.
Ортостатична гіпотензія.
Альфаблокаторна активність Риссету® може викликати артеріальну гіпотензію (ортостатичну), особливо під час прийому початкової дози та у період титрування. Постмаркетинговий нагляд виявив клінічно значущу артеріальну гіпотензію при одночасному застосуванні Риссету® з гіпотензивними препаратами. Риссет® слід застосовувати з обережністю серед пацієнтів із відомими серцево–судинними хворобами (наприклад, із серцевою недостатністю, інфарктом міокарду, порушеннями провідності, дегідратацією, гіповолемією або хворобами судин головного мозку) і обов'язково збільшувати поступово дозу. При виникненні артеріальної гіпотензії розглядають можливість зменшення дози.
Екстрапірамідні симптоми та пізня дискінезія/(EПС/ПД).
Медикаменти з антагоністичними властивостями до допамінових рецепторів пов'язані із виникненням пізньої дискінезії, яка характеризується ритмічними самовільними рухами, головним чином язика та обличчя. При виникненні ознак чи симптомів пізньої дискінезії розглядають можливість припинення прийому всіх антипсихотичних засобів.
Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС).
При лікуванні антипсихотичними засобами повідомлялося про випадки злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, вегетативною нестабільністю, зміненою свідомістю та підвищенням рівнів креатинфосфокінази. Серед інших ознак можуть спостерігатися міоглобінурія (гострий некроз скелетних м'язів) та гостра ниркова недостатність. У цьому випадку припиняють прийом усіх антипсихотичних препаратів, включаючи рисперидон.
Хвороба Паркінсона та деменція із тільцями Леві.
При призначенні Риссету® пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві лікарю слід оцінити співвідношення ризиків з очікуваними терапевтичними перевагами. Прийом препарату може викликати загострення хвороби Паркінсона. Серед проявів підвищеної чутливості ─ сплутаність свідомості, оглушення (одна зі стадій коми) та нестабільність ходи з частими падіннями та екстрапірамідними симптомами.
Гіперглікемія.
Під час лікування Риссетом® повідомлялося про поодинокі випадки гіперглікемії та загострення цукрового діабету. Тому серед пацієнтів із цукровим діабетом та з факторами ризику цукрового діабету рекомендується відповідний клінічний моніторинг.
Гіперпролактинемія.
Дослідження тканинних культур показали, що пролактин здатен стимулювати ділення пухлинних клітин жіночої молочної залози.
Хоча клінічні та епідеміологічні дослідження не виявили безпосереднього зв'язку з прийомом антипсихотичних засобів, рекомендується обережність при лікуванні пацієнтів із відповідною медичною історією.
Риссет® слід застосовувати з обережністю пацієнтам із гіперпролактинемією або в яких не виключена наявність пролактин–залежних пухлин.
Збільшення інтервалу QT.
Постмаркетинговий нагляд повідомляв про поодинокі випадки збільшення інтервалу QT. Як і у випадку будь–яких інших антипсихотичних засобів, необхідна обережність при призначенні Риссету® пацієнтам із відомими серцево–судинними хворобами, спадковою історією збільшення інтервалу QT, брадикардією та порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки таке лікування може збільшити ризик аритмогенних ефектів. Також обережність необхідна при призначенні комбінацій з ліками, що відомі здатністю збільшувати інтервал QT.
Тромбоемболія вен.
При лікуванні антипсихотичними засобами повідомлялося про випадки тромбоемболії вен (ТЕВ). Оскільки пацієнти, які потребують лікування антипсихотичними засобами, часто мають набуті фактори ризику ТЕВ, перед призначенням Риссету®(та під час лікування ним) необхідно виявити усі потенційні фактори ризику ТЕВ і вжити можливі профілактичні заходи.
Епілептичні напади.
Риссет® слід застосовувати з обережністю пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або з іншими порушеннями, що можуть знижувати епілептичну границю.
Приапізм.
Унаслідок λ–адренергічних блокувальних ефектів лікування Риссетом® може супроводжуватися виникненням приапізму.
Регуляція температури тіла.
З антипсихотичними засобами пов'язують порушення здатності організму регулювати внутрішньо температуру тіла. Рекомендується відповідна обережність при призначенні Риссету® пацієнтам, спосіб життя яких пов'язаний із впливами, що можуть збільшувати внутрішню температуру тіла, наприклад, інтенсивні фізичні навантаження, дія високих температур, супутнє лікування засобами з антихолінергічною активністю, стани дегідратації.
Інші.
Таблетки у плівковій оболонці містять лактозу. Цей препарат не слід приймати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози–галактози.
Барвник (E 110), який може викликати алергічні реакції, міститься лише у таблетках 2 мг.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Риссет® чинить незначний або помірний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами через потенційні ефекти на нервову систему та зір. Тому пацієнтів слід попереджати про необхідність утриматися від керування автомобілем та роботи зі складними механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Як і у випадку інших антипсихотичних засобів рекомендується обережність при призначенні Риссету® разом із медикаментозними препаратами, що відомі здатністю збільшувати інтервал QT, зокрема з антиаритмічніми препаратами класу Ia (хінідін, дизопірамід, прокаїнамід), антиаритмічними препаратами класу III (зокрема аміодарон, сотало), трициклічними антидепресантами (зокрема амітриптилін), тетрациклічними антидепресантами (зокрема мапротилін), певними антигістамінами, іншими антипсихотичними засобами, певними протималярійними засобами (хінін та мефлоквін) і препаратами, що порушують електролітний баланс (викликають гіпокаліємію, гіпомагніємію), викликають брадикардію, а також ліками, які гальмують метаболізм Риссету® у печінці. Наведений перелік орієнтовний і не є вичерпним.
Можливість впливу Риссету® на інші лікарські препарати
Через високий ризик надмірного седативного ефекту рисперидон застосовують з обережністю при одночасному застосуванні з речовинами, що впливають на ЦНС, такі як алкоголь, опіати, антигістаміни та бензодіазепіни. Риссет® може мати антагоністичну дію на терапевтичний ефект леводопи, інші агоністи допаміну. Якщо така комбінація все ж необхідна, призначають мінімальну ефективну дозу кожного препарату, особливо на кінцевій стадії хвороби Паркінсона.
Потсмаркетинговий нагляд виявив клінічно значущу артеріальну гіпотензію при одночасному застосуванні Риссету® з гіпотензивними препаратами.
Риссет® не показав клінічно значущого впливу на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату.
Можливість впливу інших лікарських препаратів на Риссет®
Карбамазепін виявив здатність зменшувати плазмові рівні антипсихотичної фракції рисперидону. Подібні ефекти можуть спостерігатися зокрема і для ріфампіцину, фенотоїну та фенобарбіталу, разом із стимуляцією печінкової ферментної системи CYP 3A4 і Р–глікопротеїну. При призначенні або припиненні прийому карбамазепіну та інших стимуляторів печінкових ферментів CYP 3A4/P–глікопротеїну (P–gp) лікарю необхідно переглянути дозу Риссету®
Інгібітори CYP 2D6 флуоксетин та пароксетин збільшують плазмову концентрацію Риссету®, але активна антипсихотична фракція збільшується не так суттєво. Очікується, що інші інгібітори CYP 2D6, наприклад, хінідин, також здатні аналогічним чином впливати на плазмові концентрації Риссету®. При призначенні або припиненні супутнього прийому флуоксетину чи пароксетину лікарю необхідно переглянути дозу Риссету®.
Інгібітор CYP 3A4/P–gp верапаміл збільшує плазмову концентрацію Риссету®.
Галантамін та донепезил не демонстрували клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону і його активної антипсихотичної фракції.
Фенотіазин, трициклічні антидепресанти та деякі β–блокатори можуть збільшувати плазмову концентрацію рисперидону, але неактивної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Циметидин та ранітидин посилюють біологічну доступність рисперидону при лише приграничному впливі на активну антипсихотичну фракцію. Інгібітор CYP 3A4 еритроміцин не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Комбінаційне застосування психостимуляторів (зокрема метилфенідату) з рисперидоном серед дітей та підлітків не змінювало фармакокінетику і ефективність рисперидону.
Паралельний прийом рисперидону перорально з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону і комбінація цих двох препаратів може призвести до надмірної сумарної дії активної антипсихотичної фракції.
Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст. Він виявляє високу спорідненість до серотонінових 5–HT2 та дофамінових D2–рецепторів. Також рисперидон зв'язується із λ–адренорецепторами, і меншою мірою ─ з H1–гістаміновими та λ2–адренорецепторами. При цьому рисперидон не має спорідненості до холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є потужним D2–антагоністом, який знімає симптоми шизофренії, він рідше викликає пригнічення моторної активності і каталепсію, ніж класичні антипсихотики. Збалансований центральний серотоніновий та допаміновий антагонізм забезпечує меншу схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і широку терапевтичну активність відносно негативних та афективних симптомів шизофренії.
Фармакокінетика.
При метаболізмі рисперидону утворюється 9–гідроксирисперидон, фармакологічна активність якого подібна до вихідної сполуки.
Всмоктування
Після перорального прийому відбувається повне всмоктування рисперидону і пікові концентрації у плазмі крові досягаються за 1–2 години. На всмоктування препарату не впливає прийом їжі, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Рівноважна концентрація рисперидону у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9–гідроксирисперидону досягається за 4–5 діб.
Розподіл
В організмі відбувається швидкий розподіл рисперидону. Об'єм розподілу становить 1–2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та λ–кислим глікопротеїном. Зв'язування рисперидону з білками плазми крові становить 88 %, а 9–гідроксирисперидону – 77 %.
Біотрансформація та виведення
Метаболізм рисперидону відбувається за участі CYP 2D6 і з утворенням 9–гідроксирисперидону, фармакологічна активність якого подібна до рисперидону. Разом ці дві сполуки утворюють активну антипсихотичну фракцію. CYP 2D6 має генетичний поліморфізм. Екстенсивні метаболізатори CYP 2D6 швидко перетворюють рисперидон на 9–гідроксирисперидон, а слабкі метаболізатори CYP 2D6 здійснюють цей процес повільніше. Хоча екстенсивні метаболізатори забезпечують нижчі концентрації рисперидону і більш високі рівні 9–гідроксирисперидону, ніж слабкі метаболізатори, загальна фармакокінетика рисперидону і 9–гідроксирисперидону (тобто активної антипсихотичної фракції) після одноразового та багаторазового прийому подібна для екстенсивних і слабких метаболізаторів CYP 2D6.
Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N–деалкілювання. Рисперидон у клінічних концентраціях не викликає значного гальмування метаболізму препаратів, перетворення яких в організмі відбувається за участю ізоферментів цитохрому P450, включаючи CYP 1A2, CYP 2A6, CYP 2C8/9/10, CYP 2D6, CYP 2E1, CYP 3A4 і CYP 3A5. За тиждень після прийому із сечею виводить 70 % дози, і ще 14 % ─ з калом. У сечі вміст рисперидону і 9–гідроксирисперидону відповідає 35–45 % від прийнятої дози.
Решта ─ це неактивні метаболіти. Після перорального прийому пацієнтами з психозом період напіввиведення рисперидону становить 3 години. Період напіввиведення 9–гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції становить 24 години.
Лінійність
У терапевтичному діапазоні доз плазмові концентрації рисперидону пропорційні величині дози.
Літній вік, ниркова або печінкова недостатність
Дослідження одноразових доз у осіб літнього віку виявило високі плазмові концентрації активної антипсихотичної фракції, уповільнення виведення і зниження кліренсу активної фракції на 30 %. У пацієнтів із нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмових концентрацій активної антипсихотичної фракції і послаблення її кліренсу у середньому на 60 %. У пацієнтів із печінковою недостатністю плазмові концентрації рисперидону були в нормі, але значення вільної фракції рисперидону у плазмі крові зростали приблизно на 35 %.
Пацієнти педіатричної групи
Фармакокінетика рисперидону, 9–гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей так ж сама, як і у дорослих.
Стать, раса та тютюнопаління
Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив виразного впливу статі, раси або тютюнопаління на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико–хімічні властивості:
таблетки по 1 мг: круглі двоопуклі таблетки білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку розділені рискою навпіл;
таблетки по 2 мг: круглі двоопуклі таблетки оранжевого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку розділені рискою навпіл;
таблетки по 3 мг: круглі двоопуклі таблетки жовтого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку розділені рискою навпіл;
таблетки по 4 мг: круглі двоопуклі таблетки зеленого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку розділені рискою навпіл.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці для захисту від вологи та в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 2 або 6 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ПЛІВА Хрватска д.о.о.
Місцезнаходження.
Прілаз баруна Філіповича 25, 10000 Загреб, Хорватія.
Дата останнього перегляду.
Литература:
- Lehman AF el al. Practice guideline for the treatment of patients with schizophrenia//Am J Psychiatry, 2004 Feb; 161 (2 Suppl): 1-56.
- McEvoy IP, Scheifler PL, Frances A. The Expert Consensus Guideline Series: Treatment of Schizophrenia 1999//] Gin Psychiatry 1999; 60 (Suppl 11).
- Folnegovic-Smalc V, Pasicek Srkalovic A. Efficacy and Safety of Novel Generic Risperidone - Risset in Patients with Schizophrenic Disorders. Poster presentation. INSP, Pula.2004.