Cклад:
діюча речовина: есциталопрам;
1 таблетка містить есциталопраму 5 мг, 10 мг, 15 мг, 20 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, кислота стеаринова, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (E171), макрогол 400.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група.Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.
Код ATC N06AB04.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування:
- великого депресивного розладу;
- панічних розладів із/без агорафобії;
- соціальних тривожних розладів (соціальна фобія);
- генералізованого тривожного розладу.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь–якого іншого компонента препарату, супутнє лікування інгібіторами МАО або пімозидом.
Спосіб застосування та дози.
Есциталопрам–Тева призначають перорально 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.
Великий депресивний розлад.
Зазвичай призначають 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна підвищити до максимальної – 20 мг/добу. Антидепресантний ефект, як правило, розвивається через 2–4 тижні після початку лікування. Після зникнення симптомів депресії лікування необхідно продовжувати ще мінімум 6 місяців для закріплення досягнутого ефекту.
Панічні розлади з/без агорафобії.
У перший тиждень лікування рекомендується доза 5 мг/добу, яка потім збільшується до 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна підвищувати до максимальної – 20 мг/добу.
Максимальний терапевтичний ефект досягається приблизно за 3 місці. Терапія триває декілька місяців.
Соціальний тривожний розлад.
Зазвичай призначають дозу 10 мг 1 раз на добу. Послаблення симптомів, як правило, розвивається за 2–4 тижні. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна зменшити до 5 мг/добу або підвищити до максимальної – 20 мг/добу. Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням хронічного перебігу, для закріплення досягнутого ефекту мінімальна рекомендована тривалість лікування становить 12 тижнів. Для попередження рецидивів захворювання препарат можна призначати протягом 6 місяців залежно від індивідуальної реакції пацієнтів. Необхідно регулярно перевіряти терапевтичну користь лікування.
Соціальний тривожний розлад має чітко визначену діагностичну термінологію конкретного захворювання, яке не слід плутати з гіпертрофованою сором'язливістю. Фармакотерапія показана виключно для розладу, що суттєво впливає на професійну та соціальну активність людини. Ефективність такого лікування порівняно з когнітивною поведінковою терапією не досліджувалася. Фармакотерапія має бути частиною загальної терапевтичної стратегії.
Генералізований тривожний розлад.
Рекомендована початкова доза 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до максимальної – 20 мг на добу. Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців. Дозволяється тривале призначення препарату (6 місяців) дозою 20 мг на добу з метою попередження рецидивів. Необхідно регулярно перевіряти терапевтичну користь лікування.
Пацієнти літнього віку (старші 65 років).
Рекомендується застосовувати половину звичайної рекомендованої дози (тобто 5 мг/добу). Залежно від індивідуальної реакції пацієнта в подальшому добова доза може бути збільшена до 20 мг/ добу. Призначають найменшу ефективну дозу.
Ефективність Есциталопраму–Тева при соціальному тривожному розладі не досліджувалася серед пацієнтів літнього віку.
Порушення функції нирок.
Пацієнтам із помірною та слабкою нирковою недостатністю коригування дози не потрібне. Пацієнтам із тяжким погіршенням ниркової функції (CLCR менше 30 мл/хв) препарат слід призначати з обережністю.
Порушення функції печінки.
Пацієнтам із помірною та слабкою печінковою недостатністю рекомендована початкова доза в перші два тижні становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг на добу. При серйозній печінковій недостатності необхідні обережність у призначенні і ретельне титрування дози.
Знижена активність цитохром CYP2C19 ізоферменту.
Для пацієнтів із відомою слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза Есциталопраму–Тева в перші два тижні становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг/добу.
Симптоми відміни після припинення лікування.
Слід уникати різкого припинення застосування цього препарату. Дозу есциталопраму поступово зменшують з інтервалами в 1– 2 тижні для запобігання реакцій відміни. Якщо під час поступового зменшення дози виникають симптоми непереносимості, можна відновити попередню призначену дозу. У подальшому лікар може продовжити зменшувати дозу, але більш поступово.
Побічні реакції.
Побічні реакції найчастіше виникають у перший та другий тиждень лікування і в подальшому стають менш інтенсивними, а їх частота зменшується при продовженні лікування.
Нижче у таблиці за класами органів/систем і частотою класифіковано побічні реакції, відомі для СІЗЗС, чи про які повідомлялося у зв'язку із застосуванням есциталопраму.
У клінічних дослідженнях застосовується наступний поділ за частотою виникнення (без корекції на плацебо): дуже поширені (≥1/10), поширені (≥1/100 ... <1/10), непоширені (≥1/1000 ... <1/100), рідкісні (≥1/10000 ... <1/1000) або невідомі (наявних даних недостатньо для оцінки).
| Дуже поширені(≥1/10) | Поширені (≥1/100 ... <1/10) | Непоширені (≥1/1000 ... <1/100) | Рідкісні (≥1/10000 ... <1/1000) | Невідомі (наявних даних недостатньо для оцінки) | |
| Дослідження | Збільшення маси тіла | Зменшення маси тіла | Аномальні показники функції печінки | ||
| Серцеві розлади | Тахікардія | Брадикардія | |||
| Розлади системи крові та лімфатичної системи | Тромбоцитопенія | ||||
| Порушення нервової системи | Безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор | Порушення смаку, розлади сну, втрата свідомості | Серотоніновий синдром | Дискінезія, рухові розлади, судоми | |
| Зорові порушення | Мідріаз, затуманення зору | ||||
| Слухові розлади | Дзвін у вухах | ||||
| Респіраторні розлади | Синусит, позіхання | Носова кровотеча | |||
| Шлунково–кишкові розлади | Нудота | Діарея, запор, блювання, сухість у роті | Шлунково–кишкові кровотечі (також ректальні) | ||
| Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів | Затримка сечовипускання | ||||
| Порушення шкіри та підшкірної клітковини | Посилене потовиділення | Кропив'янка, облисіння, висипи, свербіж | Екхімоз, ангіоневротич–ний набряк | ||
| Скелетно– м'язові порушення | Артралгія, міальгія | ||||
| Ендокринні розлади | Порушення секреції антидіуретичного гормону | ||||
| Розлади харчування та обміну речовин | Зменшення або посилення апетиту | Гіпонатріємія | |||
| Судинні розлади | Ортостатична гіпотензія | ||||
| Розлади імунної системи | Анафілактична реакція | ||||
| Гепатобіліарні порушення | Гепатит | ||||
| Порушення репродуктивної системи та грудних залоз | Чоловіки: порушення еякуляції, імпотенція | Жінки: маткові кровотечі, менорагія | Чоловіки: приапізм, галакторея | ||
| Психічні розлади | Страх, тривога, дисфорія, неспокій, ано–мальні сни, зниження лібідо. Жінки: аноргазмія | Бруксизм, ажитація, нервозність, напади паніки, сплутаність свідомості | Агресія, де– персоналізація, галюцинації, суїцидальні події | Манія, суїцидальне мислення та поведінка 1 | |
| Загальні розлади | Втома, лихоманка | Набряк |
1 Випадки суїцидального мислення або поведінки спостерігалися як під час терапії есциталопрамом, так і відразу після припинення лікування.
Для терапевтичного класу препаратів СІЗЗС в цілому повідомлялося про наступні побічні реакції: психомоторне збудження/акатизія, анорексія.
У постмаркетинговий період повідомлялося про випадки збільшення інтервалу QT, головним чином, серед пацієнтів із хворобами серця. Причинний зв'язок не встановлений.
Передозування.
Дані про передозування есциталопрамом обмежені. У більшості випадків симптоми були відсутні або мали слабку ступінь тяжкості. При передозуванні есциталопрамом про летальні випадки повідомлялося рідко. У більшості таких випадків мало місце супутнє передозування іншими препаратами. Дози есциталопраму (без інших препаратів) від 400 до 800 мг не викликали тяжких симптомів.
Симптоми, про які повідомлялося при передозуванні есциталопрамом, загалом стосувалися центральної нервової системи (від запаморочення, тремору, ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом та коми), шлунково–кишкової системи (блювання/нудота), серцево–судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, збільшення QT інтервалу та аритмія), а також рівноваги електролітів та рідин (гіпокаліємія, гіпонатріємія).
Лікування.
Специфічного антидоту не існує. Підтримка та забезпечення прохідності дихальних шляхів, адекватна оксигенація та респіраторна функція. Промивання шлунка, яке слід провести якомога швидше після перорального прийому препарату та застосування активованого вугілля. Рекомендується постійний моніторинг функцій серцево–судинної системи та основних показників стану організму у поєднанні із загальними симптоматичними підтримуючими заходами.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Дані про застосування Есциталопраму–Тева під час вагітності обмежені. Потенційний ризик для людей невідомий, але застосовувати Есциталопрам–Тева під час вагітності слід лише за життєвими показниками.
Описувалися випадки симптомів відміни у новонароджених після застосування СІЗЗС наприкінці вагітності. Тому необхідне спостереження за новонародженими, матері яких застосовували Есциталопрам–Тева, особливо в останній триместр. Застосування препарату під час вагітності не повинно припинятися раптово.
Зафіксовані такі порушення у новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСіН на кінцевих строках вагітності: респіраторний дистрес–синдром, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі смоктання, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, гіперрефлекси, тремор, нервове збудження, дратівливість, сонливість, постійний плач, в'ялість та труднощі засинання. Ці порушення можуть бути проявом серотонергічних ефектів або синдрому відміни. У більшості випадків ускладнення починалися відразу або через незначний час (< 24 годин) після пологів.
Припускається, що Есциталопрам–Тева проникає у грудне молоко. Тому на час лікування грудне вигодувування рекомендується припинити.
Діти.
Есциталопрам–Тева не можна призначати дітям, оскільки в клінічних дослідженнях спостерігалася більша частота суїцидальної поведінки (суїцидальні спроби та думки), ворожості (з домінуванням агресії, схильності до конфронтації та дратівливості). Якщо клінічна ситуація все ж потребує призначення такого лікування, за пацієнтом необхідно ретельно спостерігати для своєчасного виявлення суїцидальних симптомів. Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей та підлітків щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного й поведінкового розвитку.
Особливості застосування.
Наведені нижче особливі попередження та застереження поширюються на весь терапевтичний клас селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).
Парадоксальна тривога.
У певних пацієнтів з панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення симптомів тривоги. Ця парадоксальна реакція зазвичай минає протягом перших двох тижнів лікування. Щоб зменшити ймовірність виникнення анксиогенного ефекту, рекомендується призначати низькі початкові дози.
Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення.
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїциду, суїцидальних думок та завдання собі шкоди (суїцидальні дії). Цей ризик зберігається до суттєвого покращення стану. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами, які перебувають на терапії антидепресантами, особливо на початку лікування, до покращення стану. Загальний клінічний досвід свідчить, що на перших етапах лікування може зростати ризик суїциду.
Інші психічні розлади, за яких застосовують Есциталопрам–Тева, також можуть бути пов'язані зі зростанням ризику суїцидальних дій. Крім цього, ці стани можуть супроводжувати великий депресивних розлад. Подібної обережності потрібно дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного розвитку великого депресивного розладу.
Через високий ризик суїцидальних думок та дій під час лікування необхідне ретельне спостереження за пацієнтами із суїцидальними думками або поведінкою в анамнезі або зі значним рівнем суїцидального мислення до початку лікування. Медикаментозна терапія повинна супроводжуватися ретельним спостереженням за пацієнтами, особливо з підвищеним ризиком, зокрема, на початку лікування та після зміни дози. Пацієнтів (і осіб, які за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність контролю за проявом подібних дій і звернення за невідкладною допомогою при виникненні відповідних симптомів.
Акатизія та психомоторне збудження.
Застосування СІЗЗС/СІЗЗСіН було пов'язане з розвитком акатизії, яка характеризувалася суб'єктивним неприйняттям та виснажливим збудженням, при необхідності руху пацієнт був нездатний навіть стояти чи сидіти. Частіше за все такі випадки траплялися у перші декілька тижнів лікування. Якщо у пацієнта спостерігається розвиток цих симптомів, збільшення дози недоцільне.
Епілептичні напади.
Застосування цього лікарського засобу необхідно припинити, якщо у пацієнта починаються епілептичні напади. СІЗЗС не рекомендовані для пацієнтів із нестабільною епілепсією, а за пацієнтами із контрольованою епілепсією необхідний ретельний контроль. У випадку збільшення частоти епілептичних нападів застосування препарату потрібно припинити.
Маніакальний стан.
Як і інші СІЗЗС, Есциталопрам–Тева необхідно застосовувати обережно серед пацієнтів із маніакальними або гіпоманіакальними станами в анамнезі. Якщо у пацієнта починається маніакальна фаза, лікування слід відразу припинити.
Діабет.
У пацієнтів із діабетом лікування СІЗЗС може впливати на глікемічний контроль (гіпоглікемія або гіперглікемія). Може знадобитися коригування дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів.
Гіпонатріємія.
Під час застосування СІЗЗС повідомлялося про поодинокі випадки гіпонатріємії, ймовірно, викликаної порушеннями секреції антидіабетичного гормону (SIADH), яка зазвичай минала при подальшому лікуванні. Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів із груп ризику, зокрема людей літнього віку, з цирозом печінки та пацієнтів, які паралельно застосовують лікарські засоби, що мають гіпонатріємічні властивості.
Кровотечі.
Були отримані звіти про збільшення часу кровотечі і такі порушення, як екхімоз, гінекологічні кровотечі, шлунково–кишкові кровотечі та інші кровотечі шкіри й слизових при застосуванні СІЗЗС. Тому необхідна обережність при лікуванні пацієнтів СІЗЗС, особливо, якщо вони одночасно застосовують пероральні антикоагулянти, лікарські засоби з відомим впливом на функцію тромбоцитів (наприклад, атипові антипсихотики та фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), тиклопідин, дипіридамол) або у них є схильність до кровотеч.
Електрошокова терапія.
Наразі є лише обмежений клінічний досвід поєднання застосування СІЗЗС із проведенням електрошокової терапії, тому рекомендується дотримуватися обережності.
Серотоніновий синдром.
Необхідна обережність при призначенні Есциталопраму–Тева у комбінації з лікарськими препаратами, яким притаманні серотонінергічні ефекти, наприклад, із суматріптаном та іншими триптанами, трамадолом і триптофаном.
Повідомлялося про поодинокі випадки серотонінового синдрому у пацієнтів, які застосовували СІЗЗС разом із серотонінергічними лікарськими засобами. Ознаками початку розвитку цього стану можуть бути такі симптоми, як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. У цьому випадку необхідно терміново припинити прийом есциталопраму і розпочати симптоматичне лікування.
Звіробій.
Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може збільшувати частоту побічних дій.
Симптоми відміни при раптовому припиненні застосування.
При припиненні лікування (особливо раптовому) зазвичай виникають симптоми відміни. Під час клінічних випробувань побічні дії, пов'язані із припиненням лікування, спостерігалися приблизно у 25 % пацієнтів групи есциталопраму та у 15 % пацієнтів групи плацебо.
Ризик виникнення симптомів відміни залежить від багатьох факторів, зокрема від тривалості та дози терапії і поступовості зменшення дози. Часто повідомлялося про запаморочення, порушення функцій органів чуття (також парестезію), розлади сну (зокрема безсоння та неспокійні сни), ажитацію або страх, блювання/нудоту, тремор, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, головний біль, діарея, пальпітація, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору. Загалом ці симптоми слабкої або помірної тяжкості, однак у деяких пацієнтів можуть бути тяжкими. Вони зазвичай виникають у перші декілька діб після припинення лікування, хоча мали місце поодинокі повідомлення про виникнення таких симптомів після ненавмисного пропуску лише однієї дози. Зазвичай ці симптоми обмеженої тривалості і проходять за 2 тижні, хоча у деяких осіб можуть набувати тривалого перебігу (2–3 місяці і більше). У цьому випадку рекомендується припиняти застосування есциталопраму поступовим зменшенням дози протягом від декількох тижнів до декількох місяців залежно від стану пацієнта.
Коронарна хвороба серця.
Через обмеженість клінічного досвіду необхідна обережність при лікуванні пацієнтів із коронарною хворобою серця.
Під час лікування Есциталопрамом–Тева не слід вживати алкогольні напої.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Хоча Есциталопрам–Тева має незначний або помірний вплив на здатність керувати автомобілем, але, як і у випадку застосування інших психотропних медикаментів, пацієнтів необхідно попередити про потенційний ризик негативного впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з механічним обладнанням.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.
Протипоказані комбінації.
Інгібітори MAO.
Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які застосовували СІЗЗС у комбінації з неселективними незворотними інгібіторами моноамінакосидази (MAOI), та у пацієнтів, які нещодавно припинили приймати СІЗЗС і перейшли на терапію подібними MAOI. Інколи у пацієнтів виникав серотоніновий синдром.
Сумісне застосування есциталопраму з неселективними незворотними MAOI протипоказаний. Лікування есциталопрамом можна починати не раніше, ніж за 14 днів після останнього застосування незворотного MAOI. У свою чергу, лікування МАОІ можна починати лише за 7 діб після закінчення лікування есциталопрамом.
Одночасне застосування есциталопраму з інгібітором MAO–A (моклобемідoм) не рекомендується через ризик серотонінового синдрому. Якщо така комбінація конче необхідна, лікування розпочинають мінімальною рекомендованою дозою з обов'язковим ретельним клінічним моніторингом.
Антибіотик лінезолід не рекомендується призначати пацієнтам, які перебувають на терапії есциталопрамом. Якщо така комбінація конче необхідна, лікування розпочинають мінімальною рекомендованою дозою з обов'язковим ретельним клінічним моніторингом.
Через ризик серотонінового синдрому необхідна обережність при сумісному застосуванні есциталопраму із селегіліном (незворотний інгібітор MAO–B). Для сумісного застосування із рацемічним циталопрамом безпечними є дози селегініну до 10 мг/добу.
Комбінації, які вимагають обережності.
Серотонінергічні медичні препарати.
Сумісне застосування із серотонінергічними медичними препаратами (наприклад, суматриптаном, іншими триптанами, трамадолом, окситриптаном і триптофаном) може призвести до виникнення серотонінового синдрому.
Літій, триптофан.
Оскільки зафіксовано випадки підсилення серотонінергічних ефектів при застосуванні СІЗЗС у комбінації з літієм або триптофаном, рекомендується обережність при одночасному призначенні есциталопраму з цими препаратами. При цьому обов'язково проводиться регулярний моніторинг рівнів літію та триптофану.
Медичні препарати, які знижують поріг судомної готовності.
СІЗЗС здатні знижувати поріг судомної готовності. Необхідна обережність при одночасному призначенні есциталопраму з іншими препаратами, що можуть знижувати цей поріг [наприклад, антидепресанти (трицикліни, СІЗЗС), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени і бутирофенони), мефлохін, бупропріон та трамадол].
Звіробій.
Одночасне застосування есциталопраму та рослинних препаратів із вмістом звіробою (Hypericum perforatum) може збільшувати частоту побічних реакцій. Тому не варто одночасно призначати есциталопрам та препарати зі звіробоєм.
Антикоагулянти та препарати, що впливають на згортання крові.
Необхідна обережність при лікуванні пацієнтів, які паралельно застосовують антикоагулянти, лікарські препарати, що впливають на функцію тромбоцитів, зокрема нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), ацетилсаліцилову кислоту, дипіридамол, тиклопідин або інші засоби (наприклад атипові антипсихотики, фенотіазини, трициклічні депресанти), що можуть збільшувати ризик кровотечі.
Етанол.
Есциталопрам–Тева не має фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії з етанолом, але, як і у випадку застосування інших психотропних лікарських засобів, одночасний прийом есциталопраму з препаратами, що містять етанол, не рекомендується.
Вплив інших лікарських препаратів на фармакокінетику есциталопраму.
Метаболізм есциталопраму відбувається, головним чином, за участі CYP2C19, але в метаболізмі також задіяні CYP3A4 і CYP2D6, хоча й меншою мірою. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S–DCT (деметильованого есциталопраму) вважається ізофермент CYP2D6.
Сумісне застосування есциталопраму і омепразолу 30 мг 1 раз на добу (інгібітор CYP2C19) спричиняє помірне зростання (приблизно на 50 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові.
Одночасне застосування есциталопраму і циметидину 400 мг 2 рази на добу (помірний загальний інгібітор ферментів) спричиняє помірне зростання (приблизно на 70 %) концентрації есциталопраму в плазмі.
Таким чином, необхідно з обережністю призначати есциталопрам одночасно з інгібіторами цитохром CYP2C19 (наприклад, омепразолом, езомепрозолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) або циметидином. При одночасному застосуванні з вищезазначеними препаратами моніторинг побічних ефектів може спонукати до зменшення дози есциталопраму.
Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських препаратів.
Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідна обережність при призначенні есциталопраму одночасно з препаратами, метаболізм яких відбувається за участі цього ізоферменту, а також із препаратами, що мають малий терапевтичний індекс, наприклад флекаїнідом, пропафеноном, метопрололом (який застосовують при серцевій недостатності), або з ліками, що діють на ЦНС та в основному метаболізуються за участі CYP2D6, наприклад антидепресантами ─ дезипраміном, кломіпраміном і нортриптиліном; антипсихотичними препаратами ─ рисперидоном, тіоридазином чи галоперидолом. У цих випадках може знадобитися коригування дози.
Одночасне застосування з дезипраміном (основний метаболіт іміпраміну) чи метопрололом призводить до дворазового збільшення плазмових рівнів цих двох субстратів CYP2D6. Есциталопрам спричиняє слабке пригнічення CYP2C19. Тому рекомендується обережність при сумісному призначенні лікарських препаратів, метаболізм яких відбувається за участі CYP2C19.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Есциталопрам є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (5–HT) з високою спорідненістю з первинною ділянкою зв'язування. Він також зв'язується з алостеричною ділянкою переносника серотоніну з меншою в 1000 разів спорідненістю.
Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з множиною рецепторів, включаючи 5–HT1A, 5–HT2, допамінові D1 і D2 рецептори, α1–, α2–, β–адренергічні рецептори, гістамінові H1, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.
Пригнічення зворотного захоплення 5–HT серотоніну є лише ймовірним механізмом дії, що здатний пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.
Фармакокінетика
Всмоктування практично повне і не залежить від їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації (середнє Tmax) становить близько 4 годин. Абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні 80 %.
Уявний об'єм розподілу (Vd, β/F) після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг. Зв'язування есциталопраму та його основних метаболітів із білками плазми крові менше 80 %.
Есциталопрам метаболізується у печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Обидва вони є біологічно активними. Азот також може окислюватися до форми N–оксидного метаболіту. Як метаболіти, так і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил– та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28–31 % та <5 % від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму у деметильований метаболіт відбувається, головним чином, за допомогою цитохром CYP2C19. Можлива певна участь і ферментів CYP3A4 та CYP2D6.
Період напіввиведення (t½β) після багаторазового застосування становить близько 30 годин. Плазмовий кліренс при пероральному застосуванні становить 0,6 л/хв. В основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Вважається, що есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) та нирками. Більшість частина виводиться у формі метаболітів із сечею.
Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно за 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг.
Пацієнти літнього віку (старші 65 років)
У людей літнього віку есциталопрам виводиться повільніше, ніж у більш молодих пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться в системному кровообігу, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника «площа під кривою» (AUC), у людей літнього віку на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців.
Недостатність печінкової функції
У пацієнтів із помірною або легкою печінковою недостатністю (за критеріями Чайлд–П'ю A і B) період напіввиведення есциталопраму збільшувався майже вдвічі і експозиція була на 60 % вища, ніж у осіб із нормальною функцією печінки.
Послаблення ниркової функції
У пацієнтів зі зниженою функцією нирок (CLcr 10–53 мл/хв) спостерігалося збільшення періоду напіввиведення рацематного циталопраму та незначне зростання експозиції. Концентрації метаболітів у плазмі крові не досліджувалися, але можна припустити їх зростання.
При недостатній активності ізоферменту CYP2C19 відмічалися подвійні концентрації препарату в плазмі крові порівняно з нормальним метаболізмом есциталопраму.
При недостатності ізоферменту CYP2D6 суттєвих змін експозиції не помічалося.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико–хімічні властивості:
Есциталопрам–Тева 5 мг: опуклі стандартні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, з тисненням "93" з одного боку та "7414"─ з іншого, без видимих тріщин або сколів.
Есциталопрам–Тева 10 мг: опуклі стандартні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, з поділкою з одного боку та тисненням "9"─ зліва та "3" ─ справа від поділки; з тисненням "7462" з іншого боку; без видимих тріщин або сколів.
Таблетку можна розділити по поділці на дві однакові половинки.
Есциталопрам–Тева 15 мг: опуклі стандартні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, з поділкою з одного боку та тисненням "S"─ зліва та "C"─ справа від поділки; з тисненням "15" з іншого боку; без видимих тріщин або сколів.
Поділка призначена не для розламування таблетки на дві однакові дози, а для полегшення ковтання.
Есциталопрам–Тева 20 мг: опуклі стандартні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, з поділкою з одного боку та тисненням "9"─ зліва та "3" ─ справа від поділки; з тисненням "7463" з іншого боку; без видимих тріщин або сколів.
Таблетку можна розділити по поділці на дві однакові половинки.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 ˚C в оригінальній упаковці для захисту від вологи та у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Есциталопрам–Тева 5 мг: по 28 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці.
Есциталопрам–Тева 10 мг, 15 мг, 20 мг: по 14 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник. АТ Тева Кутно
Місцезнаходження.
Вул. Сенкевича 25, 99–300 Кутно, Польща.
Дата останнього перегляду.
Литература:
- Инструкция по медицинскому применению препарата Эсциталопрач-Тева.
- A.Wade et al. Escitalopram 10 mg/day is effective and well tolerated in a placebo-controlled study in depression in primary care. ICP 2002,17:95-102.
- John Waugh and Karen L. Goa. Escitalopram. A Review of its Use in the Management of Major Depressive and Anxiety Disoders. CNS Drug 2003:17 (5): 343-362.
- Pharma Medica Research inc. Study Report, Escitalopram Oxalate 10 mg Tablets - Single-Dose, Fasting. Protocol No.: 2004-896 Version 1. PMRI Study No.: 2004-896.