Щеплення

 

Щеплення – чи шкідливі вонидля маленьких дітей? Багато мам стурбовані вимогою обов'язкової вакцинації дітей. Роїться безліч запитань: "Навіщо?", "А якщо це небезпечно?", "А раптом ота ін'єкція спровокує бозна яку реакцію?"... А чи є це взагалі проблемою? Відповість на них та розвіє сумніви лікар.

Щеплення: чого боїмося?

Сьогодні дуже багато батьків відмовляються від вакцинації. Мало того, вони сприймають щеплення як загрозу для здоров'я дитини — хоча мало би бути навпаки! Хто винен у такому ставленні до щеплень?

— Дається таки взнаки "полювання на відьом" в ЗМІ. Чутки, що поширюють непрофесіонали, сформували негативне ставлення людей до вакцинації. Насправді ж про тонкощі імунної системи мають уявлення одиниці. Від вакцинації відмовляються й із релігійних міркувань: мовляв, на все воля Божа. А, між іншим, хвороби, про які ми почали забувати, можуть повернутися! Досить пригадати тільки сумнозвісну епідемію кору минулого року...

У віці до року дитина знаходиться у поствакцинальному періоді: практично щомісяця їй роблять те чи інше щеплення. Тому будь-яке захворювання може асоціюватися із реакцію на цю процедуру. І батьки не задумуються, що те саме підвищення температури викликала, наприклад, застуда — зовсім не вакцина. Адже якраз у такому — в прямому розумінні слова — тендітному віці дітки хворіють частіше. Й у цей період формується імунітет дитини. Материнство — це велика відповідальність. Тому в своїх судженнях та рішеннях не варто опиратися на чутки.

Але ж бувають випадки, коли щеплення дійсно протипоказані?

— Існує певний перелік протипоказань, при яких лікар не буде робити щеплення: набряк Квінке, алергічні стани, наприклад, алергія на курячий білок, дитячий церебральний параліч, онкологічні захворювання. Але протипоказання бувають не тільки абсолютні, коли дитину щеплювати заборонено взагалі – це рідкі випадки. Статистично вони відображаються так: лише 1-1,5 % дітей мають постійні (абсолютні) протипоказання до вакцинації. Навіть ВІЛ-інфікованих діток щеплюють — але за іншою схемою і тільки неживими вакцинами.

Частіше трапляються тимчасові (відносні) протипоказання, найпоширеніші з них – застуди, респіраторні інфекції тощо. Коли маля слабке, вакцинацію проводять в умовах стаціонару, під пильним спостереженням лікаря. І лише він може визначити протипоказання — батьки цього зробити не можуть.

Материнське серце не може без болю перенести, коли таку крихітку штрикають вакцинами. А чи не можна почекати зі щепленням — нехай маля трішки підросте?

— Річ у тім, що дитя народжується з певним рівнем антитіл, які воно отримало "у спадок" від матері ще в утробі — через плаценту. Невдовзі цей титр починає знижуватися — ось тоді необхідно розпочинати щеплення, щоб підтримати рівень захисту. І у маляти будуть вироблятися вже власні антитіла, формуватися власний захист.

Щодо побічної дії, то вона спостерігається рідко і триває недовго. Зазвичай це підвищення температури тіла, почервоніння в місці уколу. По суті, вакцинація — це введення в організм чужорідного агента, тому така реакція цілком природна. Щоб мінімізувати ризик виникнення побічної дії, у малюків віком до року не вводять нові прикорми за тиждень до і тиждень після щеплення.

Календар щеплень в Україні

Якими чинниками зумовлений сучасний календар щеплень в Україні?

— Це схема вказує на необхідні вакцини, визначає інтервали між щепленнями, віковий ценз — ці параметри вивірені й науково обґрунтовані й на практиці підтверджені клінічно-епідеміологічними дослідженнями. Спеціалісти стежать за коливанням титру антитіл – і на етапі, коли він падає, додають ще одну дозу вакцини, щоб підтримати захисний рівень. Узагальненими даними керуються, коли назначають строки ревакцинації.

Наш календар щеплень відповідає європейському. Відповідно до рекомендацій ВОЗ, вакцинація має починатися в перший день життя. У попередньому календарі щеплень України були включені вакцини проти дев'яти інфекцій: туберкульозу (БЦЖ), поліомієліту, кашлюку, дифтерії, правцю, кору, паротиту, краснухи, гепатиту В. Наразі додали ще й десяту – проти гемофільної інфекції.

Це не сліпе наслідування практики держав першого ешелону. Ми провели всі необхідні дослідження, аби з'ясувати доцільність введення нових обов'язкових вакцин.

Календар щеплень — це, так би мовити, недоторканий мінімум. Адже вищеназвані захворювання дуже небезпечні та можуть являти загрозу як життю самої дитини, так і оточуючих. Ви тільки уявіть собі, якщо, не дай Бог, станеться спалах епідемії!

До речі, навіщо додали ще одну обов'язкову вакцину — проти гемофільної палички?

—Ця вакцина входить до національних календарів усіх держав Європейського Союзу уже більше десяти років. Її застосування зумовлене тим, що гемофільна паличка є причиною більшості випадків захворювання на менінгіти та пневмонії. Цей збудник може викликати також епіглотит, остеомієліт, септичний артрит. Вакцинація допоможе значно знизити кількість захворювань на гнійні менінгіти та пневмонії, у першу чергу дітей до 5 років, бо саме така малеча і перебуває у групі ризику.

Майже те саме питання — про обов'язкову вакцинацію протии гепатиту В. Навіщо вводити її немовлятам, коли в групі ризику знаходяться вже статевозрілі люди?

— Усім відомо, що гепатит цього типу — страшне захворювання, що передається через кров і статевим шляхом. Тому, міркуючи категорією цілого народу, ідеальним було б виростити популяцію, стійку до збудника такої небезпечної хвороби.

Цією вакциною почали щеплювати дітей ще у 90-х роках — але тільки народжених від матерів-носіїв. Починаючи з 2003 року вакцинація проти гепатиту В є обов'язковою для всіх новонароджених. Це рішення зумовлене епідеміологічними показаннями. Щеплення роблять в перший же день життя. І якщо немовля є носієм цього вірусу — щеплення нейтралізує збудник. Протягом року ще двічі проводять ревакцинацію, остання ревакцинація – у 18 місяців. Тоді можна вважати, що у людини виробився стійкий імунітет до вірусу гепатиту Б.

Щеплення: замість постскриптуму Звідки ж беруться ці всі міфи про щеплення? Як і будь які інші плітки, вони виникають в інформаційному вакуумі. Відсутність достовірних фактів завжди породжує безпідставні страхи. Не останню роль у їх виникненні грає бездіяльність чи непрофесійність тих, хто має проводити якраз сприяти інформуванню населення, висвітленню проблеми… Тривога за маля — це цілком природно. Але вона не має бути безпідставною. Наших дітей просто необхідно прищеплювати проти хвороб. А от їхнім батькам потрібно прищеплювати довіру до вітчизняної медицини. Якщо ви й справді любите свою дитину – потурбуйтеся про її здорове майбутнє! Недугу легше попередити, ніж лікувати. «Фунт профилактики стоит пуда лечения», — влучно зауважив славетний хірург Микола Пирогов. А от що стосується захворювань інфекційних, то вакцинація є одним з головних методів профілактики, якими не варто нехтувати.